Пошук у бібліотеці
Наукові праці, звіти та публікації в одному місці.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Тип матеріалу:Публікація, Воєнна гра як інструмент комплексного стратегічного аналізу(Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, 2026-08-10) Базіло, Сергій; Калашніков, Євген; Міхін, Олексій; Грицюк, Віталій; Куцак, Сергій; Bazilo, Serhii; Kalashnikov, Yevhen; Mikhin, Oleksii; Hrytsiuk, Vitalii; Kutsak, Serhii**Анотація** Досвід сучасних воєнних конфліктів свідчить, що традиційні підходи до стратегічного аналізу часто виявляються малоефективними у сучасному, динамічному безпековому середовищі. Головною причиною є неспроможність класичних лінійних моделей повноцінно врахувати чинник випадковості сучасного безпекового середовища та високу швидкість зміни обстановки, де події в економічній, інформаційній або політичній сферах здатні миттєво змінити стан справ безпосередньо на театрі воєнних дій або операційній зоні. У статті обґрунтовано необхідність використання аналітичної воєнної гри як інструменту для проведення комплексного стратегічного аналізу сектору безпеки і оборони. В основу дослідження покладено розроблений авторами ітераційний алгоритм, який дозволяє інтегрувати воєнну гру у загальний цикл ухвалення стратегічних рішень. Запропонований авторами підхід базується на комплексному розгляді воєнного конфлікту через призму взаємодії державних інструментів за аналітичною рамкою DIME-T. Ключовим його елементом є врахування асиметрії стратегічного мислення супротивника, що дає змогу моделювати потенційні дії опонента на основі його власної доктринальної логіки та реальних стратегічних цілей, а не через бачення, сформоване суб’єктивними очікуваннями чи шаблонами. Основним науковим результатом роботи є розроблений алгоритм комплексного стратегічного аналізу на основі аналітичної воєнної гри для тестування стратегічних замислів та планів, проєктування та розвитку спроможностей. Застосування запропонованого підходу дає змогу ідентифікувати критичні прорахунки, приховані вразливості та зони невизначеності у плануванні ще на етапі підготовки. Практична цінність результатів дослідження полягає у наданні військовому керівництву дієвого інструментарію для ухвалення реалістичних управлінських рішень. Впровадження запропонованого в статті алгоритму забезпечує перетворення розрізнених експертних знань у конкретні динамічні сценарії реагування.Тип матеріалу:Публікація, Щодо розвитку системи когнітивного впливу російської федерації та особливостей її застосування у війні проти України(Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, 2026-08-10) Кінь, Олександр; Семененко, Лілія; Нечаєв, Олег; Темний, Олег; Гудков, Олександр; Kin, Oleksandr; Semenenko, Liliia; Nechaiev, Oleh; Temnyi, Oleh; Hudkov, Oleksandr**Анотація** Сучасні збройні конфлікти дедалі більше зміщуються зі сфери фізичного протиборства у сферу людської свідомості, а російська федерація однією з перших серед держав пострадянського простору перетворила когнітивний вплив на окремий, інституційно оформлений напрям воєнної діяльності. У статті здійснено комплексний аналіз розвитку, інструментарію та інституціоналізації російської системи когнітивного впливу, а також особливостей її застосування у війні проти України. Простежено періодизацію становлення системи від латентного етапу (спадщина радянських “активних заходів” і теорія рефлексивного управління) до тотального етапу широкомасштабного вторгнення, коли когнітивні операції набули глобального характеру з інтеграцією штучного інтелекту, дипфейків і ботоферм. Розкрито доктринальні засади російського підходу, у якому воєнна доктрина не розмежовує кібератаки та пропаганду, трактуючи їх як єдиний простір “інформаційного протиборства”, а свідомість противника визначається як головна ціль впливу. Реконструйовано ймовірну структуру та систему управління спеціальних Військ інформаційних операцій, офіційно визнаних у 2017 році, показано центральну роль структур Головного управління Генштабу, зокрема військової частини № 54777 та мережі регіональних і кіберпідрозділів, а також розмежування зовнішнього (війська інформаційних операцій) і внутрішнього (Головне військово-політичне управління, 2018) контурів. Проаналізовано сучасні кампанії проти України, зокрема операцію клонування медіа “Doppelgänger (Двійник)” та “точкову пропаганду”, і показано, що відносно успішна когнітивна операція 2014 року в Криму контрастує з переважною невдачею російської моделі на міжнародному рівні у 2022 році. Основним результатом статті є обґрунтування висновку про те, що росія сформувала цілісну, централізовано керовану систему когнітивного впливу, ядром якої є структури воєнної розвідки, а отже Україна зобов’язана сформувати симетричну, а точніше асиметрично-адекватну відповідь, що ґрунтується на демократичній моделі когнітивної стійкості, основою якої є правда, прозорість і довіра. Матеріали статті можуть бути корисними для військових, аналітиків, фахівців із безпеки, науковців і стратегів, які займаються захистом інформаційного й когнітивного простору держави. Перспективними напрямами подальших досліджень є розроблення доктрини когнітивної безпеки України, формування повноцінних сил інформаційних і когнітивних операцій та створення технологічних систем раннього виявлення ворожих наративів і дипфейків.Тип матеріалу:Публікація, Метод оцінювання необхідних спроможностей системи національного спротиву та рівня підготовленості громадян з урахуванням прогнозованого рівня воєнних загроз(Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, 2026-08-10) Камалов, Євген; Семененко , Артем; Ремез, Володимир; Рибак, Дмитро; Kamalov, Yevhen; Semenenko , Artem; Remez, Volodymyr; Rybak, Dmytro**Анотація** Досвід відсічі широкомасштабній збройній агресії російської федерації у 2022–2025 роках підтвердив, що стійкість держави у тривалій війні високої інтенсивності визначається не лише спроможностями Збройних Сил України, а й рівнем розвитку системи національного спротиву та підготовленістю громадян до участі в обороні держави. Водночас чинні підходи до оцінювання стану системи національного спротиву мають переважно описовий характер і не забезпечують кількісного обґрунтування управлінських рішень щодо розвитку її спроможностей в умовах ресурсних обмежень. Метою статті є розроблення методу оцінювання необхідних спроможностей системи національного спротиву та рівня підготовленості громадян з урахуванням прогнозованого рівня воєнних загроз, обґрунтування його призначення, структури, системи показників і математичного апарату, а також апробація запропонованого підходу на основі статистичних даних за 2025 рік. У статті запропоновано метод оцінювання необхідних спроможностей системи національного спротиву та рівня підготовленості громадян з урахуванням прогнозованого рівня воєнних загроз. Сформовано призначення методу, визначено його загальну структуру у вигляді структурно-логічної схеми з контурами зворотного зв’язку, а також формульні залежності для розрахунку показників. Визначено систему показників методу: вхідні показники (статистичні дані, вимоги до спроможностей, вимоги до ефективності, прогнозований рівень воєнних загроз, показники витрат); проміжні показники ефекту, які є інтегральними за напрямами п’яти необхідних спроможностей системи національного спротиву (територіальна оборона, рух опору, підготовка громадян до національного спротиву, інформаційно-психологічна стійкість, всебічне забезпечення та взаємодія); кінцеві показники ефективності розвитку спроможностей системи національного спротиву та рівня підготовленості громадян. Оцінювання здійснюється на основі сформованої шкали з нечіткими оцінками із використанням трапецеїдальних функцій приналежності, що дозволяє коректно враховувати невизначеність вихідних даних воєнного часу. Наведено практичний приклад застосування методу за статистичними показниками 2025 року з оцінюванням ефектів за спроможностями, ефективності за рік та додатковим оцінюванням за критерієм “ефективність-вартість”. Сформульовано практичні рекомендації щодо застосування методу в Збройних Силах України та силах оборони України в цілому. Матеріали статті можуть бути корисними для органів військового управління, органів державної влади та місцевого самоврядування, наукових установ і фахівців у сфері оборонного планування на основі спроможностей.Тип матеріалу:Публікація, Методичний підхід до оцінювання ефективності реалізації військової кадрової політики у системі кадрового менеджменту Збройних Сил України(Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, 2026-08-10) Царинник, Віктор; Tsarynnyk, Viktor**Анотація** Актуальність дослідження обумовлена необхідністю підвищення ефективності реалізації військової кадрової політики в умовах тривалої збройної агресії, високої інтенсивності бойових дій та зростання потреб у своєчасному комплектуванні, підготовці та відновленні особового складу. Сучасні умови функціонування системи кадрового менеджменту Збройних Сил України характеризуються значною кількістю взаємопов’язаних факторів, що потребує застосування комплексних методичних підходів до оцінювання ефективності її функціонування. У зв’язку з цим стаття спрямована на розроблення часткової методики оцінювання ефективності реалізації військової кадрової політики на основі інтегрального оцінювання, динамічного аналізу та ідентифікації проблемних зон функціонування системи. Провідним методом дослідження є інтегральне оцінювання із використанням системи показників, що характеризують рівень укомплектованості та бойової готовності, підготовки та кваліфікації особового складу, морально-психологічного стану та оперативності комплектування вакантних посад. Методичний підхід передбачає нормування показників, розрахунок часткових інтегральних оцінок, визначення узагальненої інтегральної оцінки ефективності, проведення динамічного аналізу та сценарного моделювання результатів управлінського впливу. У статті розроблено часткову методику оцінювання ефективності реалізації військової кадрової політики, сформовано систему показників оцінювання та проведено чисельний експеримент щодо перевірки працездатності запропонованого підходу. Встановлено, що інтегральна оцінка ефективності реалізації військової кадрової політики відповідає допустимому рівню ефективності, а найбільш критичними показниками є рівень бойової готовності за показником “ПЕРСОНАЛ” та рівень бойового стресу. Проведене сценарне моделювання підтвердило можливість підвищення ефективності функціонування системи за рахунок цілеспрямованого управлінського впливу на проблемні напрями. Матеріали статті можуть бути використані для оцінювання ефективності реалізації військової кадрової політики, обґрунтування управлінських рішень у сфері кадрового забезпечення, а також під час планування кадрових, часових та фінансових ресурсів у системі кадрового менеджменту Збройних Сил України.Тип матеріалу:Публікація, Перспективна система комплектування Збройних Сил України особовим складом: зміна парадигми(Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, 2026-08-10) Баргилевич , Анатолій; Череп, Василь; Білан , Максим; Дідіченко , Володимир; Череп , Денис; Barhylevych , Anatolii; Cherep, Vasyl; Bilan , Maksym; Didichenko , Volodymyr; Cherep , Denys**Анотація** Актуальність статті зумовлена необхідністю глибокої трансформації підходів до формування людського потенціалу Збройних Сил України в умовах тривалих бойових дій високої інтенсивності. Метою статті є формування науково обґрунтованої концепції перспективної системи комплектування, заснованої на принципах добровільності, мотивації, цифровізації та людиноцентричного підходу. У дослідженні застосовано системний, структурно-функціональний, порівняльний, соціально-психологічний та аналітико-прогностичний методи. Досліджено структурні обмеження традиційної адміністративно-мобілізаційної моделі комплектування та обґрунтовано необхідність переходу до людиноцентричної парадигми управління військовим людським капіталом. Основними результатами є розроблення моделі інтегрованої рекрутингової екосистеми, опис алгоритму інтелектуального підбору персоналу, визначення ключових показників ефективності та ідентифікація ризиків трансформації. Визначено основні компоненти перспективної системи комплектування Збройних Сил України особовим складом, зокрема цифровізацію обліку військовозобов’язаних та резервістів через створення багатовимірних профілів військовозобов’язаних, розвиток рекрутингової екосистеми та впровадження мотиваційного контракту. Запропоновано конкретні рекомендації щодо інституційної трансформації територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у сервісно-рекрутингові структури та впровадження систем інтелектуального добору персоналу. Отримані результати мають практичне значення для розроблення стратегічних документів у сфері оборонного менеджменту та кадрової політики. Перспективними напрямами подальших досліджень є розроблення математичних моделей оцінювання ефективності інвестицій у професійний розвиток військовослужбовців та механізмів їхньої соціальної інтеграції в післявоєнний період.