Сутність та переваги децентралізованого управління в об’єднаних операціях НАТО

Abstract

Анотація Актуальність досліджуваної проблеми обґрунтовується досвідом російсько-української війни, який свідчить про необхідність пошуку шляхів удосконалення системи управління з метою об’єднання зусиль сил і засобів, які приймають участь в операції угруповання військ (сил). Приклад харківської контрнаступальної операції 2022 року показав обмеженість комунікаційних можливостей внаслідок швидкоплинності бойових дій, що призводило до випадків недостатньої координації між різними підрозділами, інколи до перебоїв зі зв’язком. Велика кількість даних від різних джерел ускладнювала їх оперативний аналіз та ухвалення рішень у реальному часі, швидкість операції і глибина просування військ створювали нові виклики, пов’язані із необхідністю миттєвої реакції на зміни обстановки. Таким чином, операція продемонструвала високий рівень професіоналізму Збройних Сил України, але також виявила певні обмеження функціонування системи управління в об’єднаних операціях. Метою статті є пошук та обґрунтування комплексу алгоритмів функціонування системи управління угруповання військ (сил), які забезпечують високий рівень синергії її компонентів, раціональний вибір сил і засобів впливу на противника, своєчасну реакцію з метою дій на випередження, багаторівневий захист, ефективний розподіл зусиль у часі та просторі, належний рівень її функціональної стійкості в умовах безперервності функціонування. Направленість статті полягає у виявленні допоміжних інструментів, які сприяють підвищенню ефективності функціонування системи управління військ шляхом формування умов для кращого розуміння процесів, їх пояснення та обґрунтованого вибору раціонального способу дій в умовах конкретної оперативної обстановки. У статті застосовано наукові підходи, які дозволяють здійснити критичний аналіз характеристик існуючої системи управління угруповання військ (сил), провести їх зіставлення з вимогами, що сформувалися за результатами російсько-української війни, а також сформулювати пропозиції щодо подальшого розвитку цієї системи в контексті забезпечення сумісності з практикою об’єднаних операцій сил НАТО. Основними результатами статті є застосування системного підходу до визначення напрямів підвищення функціональної стійкості системи управління угруповання військ (сил), що сприяє суттєвому зростанню загальної ефективності її функціонування, а також обґрунтування умов для успішної децентралізації управління, яка створює передумови для прийняття більш гнучких та обґрунтованих рішень. Практична значущість отриманих результатів полягає у визначенні ключових чинників, що сприяють досягненню успіху системи управління угруповання військ (сил) в умовах об’єднаних операцій. Зокрема: досягнення синергії за рахунок інтеграції зусиль різнорідних компонентів військ (сил), що беруть участь в операції; збалансування етапів операції і максимізація ефекту на основі взаємної підтримки між учасниками, що дозволяє реалізувати сильні сторони оперативного плану та забезпечити взаємодоповнення сил і засобів; застосування комплексного підходу до планування і ведення операцій, який ґрунтується на спільному розумінні оперативної ситуації та децентралізованому прийнятті рішень; підвищення адаптивності системи управління, що дозволяє ефективно реагувати на зміни оперативної обстановки в умовах багатокомпонентної взаємодії. Abstract The relevance of the studied problem is substantiated by the experience of the Russian-Ukrainian war, which underscores the need to improve command and control systems in order to integrate the efforts of forces and assets involved in joint force operations. The 2022 Kharkiv counteroffensive serves as an illustrative example, highlighting the limitations of communication capabilities due to the rapid dynamics of combat, which led to instances of inadequate coordination between various units and occasional disruptions in communication. The large volume of data from multiple sources complicated real-time analysis and decision-making, while the speed and depth of the advance presented new challenges requiring immediate responses to changing operational conditions. Thus, while the operation demonstrated the high level of professionalism of the Armed Forces of Ukraine, it also revealed certain limitations in the functioning of the command and control system during joint operations. The purpose of this article is to identify and substantiate a set of algorithms for the functioning of the joint force command system that ensure a high level of synergy among its components, the rational selection of forces and means for influencing the adversary, timely preemptive actions, multi-layered defense, effective allocation of efforts across time and space, and a sufficient level of functional resilience under continuous operation. The article is aimed at identifying supporting instruments that enhance the effectiveness of command system operations by fostering improved understanding of operational processes, providing clear explanations, and enabling rational decision-making under specific operational conditions. The study applies scientific approaches that facilitate a critical analysis of the current characteristics of the joint force command system, a comparison with emerging requirements derived from the Russian-Ukrainian war, and the formulation of proposals for further development of the system in the context of ensuring interoperability with NATO joint operations practices. The main outcomes of the article include the application of a systems approach to identify ways to enhance the functional resilience of the joint command system, thereby significantly improving its overall effectiveness. The article also substantiates the conditions necessary for successful decentralization of command, which enables more flexible and well-grounded decision-making. The practical significance of the findings lies in identifying key factors contributing to the success of the joint command system in the context of combined operations. These include: achieving synergy through the integration of diverse force components involved in operations; balancing operational phases and maximizing effect based on mutual support among participants, which allows for leveraging the strengths of the operational plan and ensuring complementarity of forces and assets; implementing a comprehensive approach to operational planning and execution grounded in a shared understanding of the operational environment and decentralized decision-making; enhancing the adaptability of the command system to effectively respond to changes in operational conditions within a multi-component interaction framework.