Аналіз світових тенденцій розвитку розвідувально-ударних комплексів оперативного (оперативно-стратегічного) рівня, що створюються на основі безпілотних літальних апаратів

Abstract

Анотація Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі розвідувально-ударних комплексів оперативного та оперативно-стратегічного рівня в умовах сучасних збройних конфліктів, насамперед у контексті російсько-української війни, що супроводжується стрімким розвитком безпілотних авіаційних технологій, мережецентричних принципів управління та засобів високоточного ураження. У зв’язку із цим статтю спрямовано на комплексний аналіз світових тенденцій розвитку розвідувально-ударних комплексів на основі безпілотних літальних апаратів, визначення ключових напрямів еволюції їхніх складових та формування науково обґрунтованих пропозицій щодо перспектив розвитку таких комплексів з метою набуття асиметричної воєнно-технологічної переваги. Провідним підходом для дослідження зазначеної проблематики є системний та структурно-функціональний підходи у поєднанні з порівняльним і критично-аналітичним аналізом відкритих джерел, що дозволяє комплексно розглянути розвідувально-ударні комплекси як інтегровані багатокомпонентні системи, оцінити взаємозв’язок їхніх елементів і виявити провідні світові технологічні тренди. У статті визначено світові тенденції розвитку розвідувально-ударних комплексів оперативного (оперативно-стратегічного) рівня, що створюються на основі безпілотних літальних апаратів (як стосовно таких комплексів у цілому, так і стосовно їхніх складових); розкрито напрями підвищення автономності, мережевої взаємодії та ударних можливостей розвідувально-ударних комплексів; виявлено зростання ролі штучного інтелекту, ройових технологій і масових витратних безпілотних літальних апаратів; обґрунтовано доцільність переходу до модульних, серійних й економічно ефективних рішень. Матеріали статті становлять практичну цінність для фахівців у сфері оборонного планування, наукових і проєктних організацій оборонно-промислового комплексу, їх може бути використано під час формування вимог до перспективних розвідувально-ударних комплексів та обґрунтування напрямів їх подальшого розвитку. Abstract The relevance of the research is determined by the growing role of reconnaissance–strike complexes of the operational and operational–strategic level under the conditions of modern armed conflicts, first of all under the conditions of the russian–Ukrainian war, which is accompanied by the rapid development of unmanned aerial technologies, network-centric command and control principles and high-precision strike means. In this regard, the article is aimed at a comprehensive analysis of global trends in the development of reconnaissance–strike complexes based on unmanned aerial vehicles, the identification of the main directions of the evolution of their components, and the formulation of scientifically substantiated proposals concerning the prospective development of such complexes with the aim of achieving an asymmetric military-technological advantage. The leading approach to the study of this issue is the system and structural-functional approaches in combination with comparative and critical-analytical analysis of open sources, which makes it possible to consider reconnaissance–strike complexes comprehensively as integrated multi-component systems, to assess the interrelationship of their elements and to identify the leading global technological trends. The article determines global trends in the development of reconnaissance–strike complexes of the operational (operational-strategic) level created on the basis of unmanned aerial vehicles (both with regard to such complexes as a whole and with regard to their components); reveals the directions for increasing the autonomy, network interaction and strike capabilities of reconnaissance–strike complexes; identifies the growing role of artificial intelligence, swarm technologies and mass expendable unmanned aerial vehicles; substantiates the expediency of transition to modular, serial and economically efficient solutions. The materials of the article have practical value for specialists in the field of defence planning, as well as for scientific and design organisations of the defence-industrial complex, and may be used in the formulation of requirements for prospective reconnaissance–strike complexes and in substantiating the directions of their further development.