Обороноздатність держави: організаційно-правові аспекти підготовки громадян до національного спротиву

Abstract

Анотація Статтю присвячено аналізу створення та функціонування центрів підготовки громадян до національного спротиву в Україні, що є фундаментальним компонентом зміцнення обороноздатності держави в умовах сучасних загроз національній безпеці. Дослідження спирається на нормативно-правову базу, зокрема Закон України “Про основи національного спротиву” (2021), Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1443 та від 18 квітня 2025 року № 160, які регламентують організацію та діяльність центрів. У статті розглядаються ключові аспекти: правові засади, організаційна структура, практична реалізація, а також суспільна значущість ініціативи. Метою статті є дослідження правових та організаційних засад створення та функціонування центрів підготовки громадян до національного спротиву в Україні на основі нормативно-правової бази 2021–2025 років, розкриття їхніх завдань в мирний час та в умовах особливого періоду, оцінювання практичної реалізації та суспільної значущості, виявлення проблемних аспектів, пов’язаних із фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням системи центрів підготовки громадян до національного спротиву. Методологічну основу дослідження процесу створення та функціонування центрів підготовки громадян до національного спротиву в Україні становить інтеграція системного підходу з адаптованими до сучасних умов засадами картезіанського методу Рене Декарта. Така комбінація дозволяє глибоко проаналізувати досліджувану проблему, впорядкувати її складові елементи та сформулювати логічно обґрунтовані висновки щодо ефективності функціонування зазначених центрів. Аналіз організаційно-правових аспектів функціонування центрів підготовки громадян до національного спротиву показує, що центри діють як комунальні установи під егідою обласних рад, координуються обласними військовими адміністраціями, а їхні навчальні програми відповідають стандартам НАТО. Особлива увага приділяється ролі ветеранів як інструкторів, що сприяє якості підготовки та їхній соціальній реінтеграції. Практична реалізація центрів підтверджується даними, зокрема про підготовку понад 400 осіб у Харківській області у 2025 році. Публікація також висвітлює суспільний вимір ініціативи, підкреслюючи добровільність участі як фактор успіху, та історичний контекст, зокрема оборону Маріуполя у 2022 році, що демонструє важливість підготовки цивільного населення. Критичний огляд джерел свідчить про брак емпіричних даних про ефективність центрів у 2024–2025 роках, а також про виклики, пов’язані з фінансуванням і регіональною нерівністю. У висновках наголошується, що центри підготовки є невід’ємним елементом системи національного спротиву, який сприяє формуванню підготовленого та згуртованого суспільства. Перспективи розвитку включають масштабування мережі центрів, інтеграцію з освітньою системою та залучення міжнародної підтримки. Стаття підкреслює необхідність подальших досліджень для оцінювання довгострокової ефективності ініціативи. Практичне значення дослідження полягає не лише у вдосконаленні системи підготовки студентів, а й у переосмисленні державного підходу – замість обмеження базовою загальновійськовою підготовкою йдеться про підготовку всього населення України до участі в національному спротиві. Abstract This article is devoted to the analysis of the establishment and functioning of centers for training citizens in national resistance in Ukraine, which are a fundamental component of strengthening the state's defense capability amid modern threats to national security. The study is based on the legal framework, in particular the Law of Ukraine "On the Foundations of National Resistance" (2021), and Resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated December 29, 2021 (No. 1443), and April 18, 2025, which regulate the organization and operation of these centers. The article examines key aspects: legal foundations, organizational structure, practical implementation, and the social significance of the initiative.The purpose of the article is to explore the legal and organizational principles of establishing and operating citizen training centers for national resistance in Ukraine, based on the 2021–2025 regulatory framework, to reveal their roles in peacetime and special periods, evaluate their practical implementation and public relevance, and identify challenges related to the financial and material-technical support of the system. The methodological basis of the study is the integration of a systems approach with the adapted principles of René Descartes’ Cartesian method under modern conditions. This combination enables a thorough analysis of the issue, structuring its elements and formulating logically sound conclusions about the effectiveness of these centers. The analysis of the organizational and legal aspects shows that the centers function as municipal institutions under the auspices of regional councils, coordinated by regional military administrations, with training programs aligned with NATO standards. Special attention is given to the involvement of veterans as instructors, enhancing the training quality and supporting their social reintegration. Practical implementation is evidenced by data, including the training of over 400 individuals in Kharkiv region in 2025. The article also highlights the societal dimension of the initiative, emphasizing voluntary participation as a success factor, and places the issue in historical context, particularly the 2022 defense of Mariupol, demonstrating the importance of civilian readiness. A critical review of sources points to a lack of empirical data on the effectiveness of the centers in 2024–2025, as well as challenges related to funding and regional disparities. In conclusion, the training centers are emphasized as an integral element of the national resistance system, contributing to the formation of a prepared and cohesive society. Future prospects include expanding the network, integrating with the educational system, and attracting international support. The article underscores the need for further research to assess the long-term effectiveness of this initiative. The practical significance of the study lies not only in improving the student training system but also in rethinking the state’s approach—from limiting training to basic military preparedness to training the entire population of Ukraine for participation in national resistance.