Національна стійкість та національний спротив – наріжні камені незламності України: за досвідом російсько-української війни

Abstract

Анотація У статті комплексно проаналізовано феномен національної стійкості та національного спротиву України як основних чинників незламності в умовах російсько-української війни, що триває з 2014-го по 2025 рік. Визначено національну стійкість як здатність українського суспільства і державних структур ефективно протистояти агресії, зберігати стабільність у критичних умовах та швидко адаптуватися до викликів війни. Національний спротив розглядається у статті як багаторівневий процес протидії, який включає як військову складову (діяльність Збройних Сил України, територіальної оборони, партизанського руху), так і широкий спектр цивільних ініціатив (волонтерство, інформаційний спротив, культурний опір). Для поглибленого розкриття теми використано приклади з різних регіонів України, що особливо відзначилися у боротьбі з агресором: оборона Києва в лютому – березні 2022 року, мирний та партизанський спротив окупації у Херсоні, а також багаторічна оборона на Донбасі. Важливим аспектом є порівняльний аналіз українського досвіду з міжнародною практикою забезпечення національної стійкості в умовах зовнішньої загрози, зокрема досвіду Ізраїлю та країн Балтії (Естонії, Латвії, Литви). Доведено, що саме єдність українського суспільства, консолідація національної ідентичності, масова участь громадян у спротиві та масштабна міжнародна підтримка стали визначальними для того, що Україна не лише вистояла, а й продемонструвала унікальну здатність до відновлення та подальшої боротьби. У результаті аналізу сформульовано практичні рекомендації щодо розвитку національної стійкості та зміцнення системи національного спротиву України на майбутнє. Матеріали статті можуть бути використані в діяльності органів державної влади, військових структур, освітніх і наукових установ для розроблення стратегічних документів та програм з питань національної безпеки та оборони, підготовки особового складу та навчання громадян щодо дій у кризових ситуаціях. Перспективними напрямами подальших досліджень є вивчення ролі громадянського суспільства у післявоєнному відновленні України, вдосконалення територіальної оборони, а також дослідження психологічних аспектів національної стійкості в умовах затяжних військових конфліктів. Abstract The article contains a comprehensive analysis of the phenomenon of national resilience and national resistance in Ukraine as key factors underpinning the country's steadfastness during the ongoing russian-Ukrainian war, from 2014 to 2025. National resilience is defined as the capacity of Ukrainian society and state institutions to effectively resist aggression, maintain stability under critical conditions, and rapidly adapt to the challenges posed by war. National resistance is viewed in the article as a multi-layered process of opposition, incorporating both military elements (the Armed Forces of Ukraine, territorial defence, and the partisan movement) and a wide array of civilian initiatives (volunteering, information warfare, and cultural resistance). To deepen the exploration of the topic, the article draws on examples from various Ukrainian regions that have been particularly prominent in the struggle against the aggressor: the defence of Kyiv in February–March 2022, peaceful and partisan resistance to occupation in Kherson, and the prolonged defence of Donbas. A key aspect is the comparative analysis of the Ukrainian experience alongside international practices for ensuring national resilience in the face of external threats, particularly the experiences of Israel and the Baltic States (Estonia, Latvia, and Lithuania). The analysis demonstrates that the unity of Ukrainian society, the consolidation of national identity, widespread citizen participation in resistance, and extensive international support were crucial in ensuring that Ukraine not only withstood aggression but also showcased a unique capacity for recovery and continued struggle. Based on this analysis, practical recommendations are provided for strengthening national resilience and reinforcing Ukraine's national resistance framework moving forward. The article materials can be used by government bodies, military structures, educational and research institutions for the development of strategic documents and programmes on national security and defence, personnel training, and educating citizens on actions to take in crisis situations. Promising areas for further research include the study of civil society's role in Ukraine's post-war reconstruction, the improvement of territorial defence, as well as the examination of the psychological aspects of national resilience in the context of prolonged military conflicts.