Роль інфраструктурної безпеки у стратегіях сталого розвитку: політико-правовий аспект

Abstract

Анотація Актуальність дослідження зумовлена зростанням загроз і викликів, що постають перед критичною інфраструктурою України, зокрема в умовах широкомасштабної війни, кібератак, техногенних катастроф і природних лих. Недостатня розвиненість нормативно-правового регулювання, фрагментарність державної політики та обмежена координація між суб’єктами управління критичною інфраструктурою створюють ризики для національної безпеки і сталого розвитку країни. Метою дослідження є всебічний аналіз сучасного стану нормативно-правового регулювання інфраструктурної безпеки, визначення основних загроз і викликів, що впливають на функціонування критичної інфраструктури, а також розроблення рекомендацій щодо вдосконалення політико-правових інструментів для забезпечення її стійкості. Методи дослідження охоплювали аналіз чинної нормативно-правової бази, порівняння національного й міжнародного досвіду організації захисту критичної інфраструктури, системний підхід до ідентифікації загроз і ризиків, а також використання методів прогнозування для розроблення рекомендацій. Результати дослідження показали, що в Україні є низка проблем у сфері захисту критичної інфраструктури, зокрема: відсутність чіткого переліку об’єктів стратегічної інфраструктури, недостатнє нормативне регулювання комунікаційної інфраструктури, обмежена інтеграція сучасних методологій і технологій у процеси управління ризиками. Світовий досвід свідчить про необхідність створення комплексної системи захисту критичної інфраструктури, що базується на чіткій координації між органами державної влади, підготовці фахівців і регулярному оцінюванні ризиків. Наголошено, що для посилення інфраструктурної безпеки в Україні необхідно: створити чітку нормативно-правову базу, яка регулюватиме питання, що стосуються захисту критичної інфраструктури; інтегрувати в державну політику механізми міжнародної співпраці, обміну інформацією та найкращими практиками; вдосконалити підготовку фахівців у сфері захисту критичної інфраструктури; забезпечити чітку регламентацію та координацію між секторами цієї інфраструктури на національному, регіональному та об’єктовому рівнях. Abstract The relevance of the study is due to the growing threats and challenges facing Ukraine's critical infrastructure, in particular in the context of a full-scale war, cyberattacks, man-made disasters and natural disasters. Insufficient legal and regulatory development, fragmentation of state policy and limited coordination between critical infrastructure management entities pose risks to national security and sustainable development of the country. The purpose of the study is to comprehensively analyse the current state of legal and regulatory framework for infrastructure security, identify the main threats and challenges affecting the functioning of critical infrastructure, and develop recommendations for improving the political and legal instruments to ensure its sustainability. The research methods included an analysis of the current regulatory framework, a comparison of national and international experience in organising the protection of critical infrastructure, a systematic approach to identifying threats and risks, and the use of forecasting methods to develop recommendations. The study results showed that Ukraine has a number of problems in the field of critical infrastructure protection, including the lack of a clear list of strategic infrastructure facilities, insufficient regulatory framework for communications infrastructure, and limited integration of modern methodologies and technologies into risk management processes. Global experience shows the need to create a comprehensive system of critical infrastructure protection based on clear coordination between public authorities, training of specialists and regular risk assessment. It is emphasised that in order to strengthen infrastructure security in Ukraine, it is necessary to create a clear legal framework regulating the protection of critical infrastructure; identify a coordinating body and develop a methodology for identifying critical facilities; integrate into the State policy the mechanisms of international cooperation, exchange of information and best practices; improve the training of specialists in the field of critical infrastructure protection; ensure clear regulation and coordination between the sectors of this infrastructure at the national level.