Уточнення понять “система мобілізації”, “мобілізаційна система”, “мобілізація” з урахуванням досвіду російсько-української війни

Abstract

Анотація Актуальність статті зумовлена необхідністю проведення ретельного аналізу понять “система мобілізації”, “мобілізаційна система”, “мобілізація”, визначення місця та ролі мобілізації у системі забезпечення національної безпеки і оборони України та уточнення змісту розглянутих понять. Вживання у засобах масової інформації і навіть у наукових публікаціях поряд, а у деяких випадках і замість, з поняттям “мобілізація” термінів “система мобілізації” або “мобілізаційна система” є не зовсім коректним. Ба більше, у більшості випадків підмінювання одних понять іншими не надає розуміння предмету, про який йде мова. Мета статті полягає в уточненні змісту зазначених понять, встановленні їх взаємозв’язку та ієрархічної структури, а також обґрунтуванні мобілізації як цілісної системи. Методологічною основою дослідження стали системний підхід, нормативно-правовий аналіз та елементи теорії державного управління. У статті на основі системного аналізу розглянуто сутність та внутрішній зміст однієї з основних категорій теорії мобілізаційної підготовки та мобілізації – “мобілізація”, що дозволило визначитися з поняттями “система мобілізації” та “мобілізаційна система”, їх співвідносності між собою та з поняттям “мобілізація”. Зазначено, що мобілізацію в державі можна вважати системою, оскільки вона має всі основні характеристики системного підходу. Визначено, що у масштабі держави мобілізація – це двоєдиний процес: система мобілізації – створює правову, організаційну, економічну та управлінську основу мобілізації, а комплекс заходів – реалізує мобілізацію через конкретні процеси та дії. Доведено, що поняття “система мобілізації” та “мобілізаційна система” є близькими за змістом, взаємопов’язані, але не є абсолютно тотожними. Уточнено, що мобілізація є важливим механізмом забезпечення національної безпеки, ключовим компонентом організації оборони України. Практична значимість полягає у можливості використання результатів дослідження для вдосконалення законодавчої бази, розробки стратегій мобілізаційного реагування та оптимізації роботи органів військового управління. Надані пропозиції щодо уточнення змісту розглянутих понять. Abstract The relevance of this article stems from the necessity to conduct a thorough analysis of the terms “mobilisation system,” “system of mobilisation,” and “mobilisation” itself. It is essential to define the role and place of mobilisation within the national security and defence architecture of Ukraine, and to clarify the conceptual distinctions between these terms. The usage of “mobilisation system” or “system of mobilisation” as equivalents or even substitutes for the term “mobilisation” in mass media and, at times, academic literature is not entirely correct. In most instances, such substitution leads to conceptual confusion and a lack of understanding regarding the actual subject matter. The purpose of this article is to clarify the content of the aforementioned terms, to establish their interrelation and hierarchical structure, and to substantiate the notion of mobilisation as an integrated system. The research is grounded in a systems-based approach, normative legal analysis, and selected elements of state governance theory. The article presents a systemic analysis of one of the core categories within the theory of mobilisation planning and mobilisation itself, namely the concept of “mobilisation.” This approach has enabled a clearer definition of the related terms “mobilisation system” and “system of mobilisation,” along with their interdependence and relation to the general notion of mobilisation. It is argued that mobilisation within a state context can be conceptualised as a system, as it possesses all the key attributes of a systemic structure. At the national level, mobilisation is understood as a dual-faceted process. The mobilisation system provides the legal, organisational, economic, and administrative foundation for mobilisation. Meanwhile, the set of mobilisation measures serves as the practical mechanism through which mobilisation is implemented via specific processes and actions. The study demonstrates that while the terms “mobilisation system” and “system of mobilisation” are closely related and interlinked, they are not entirely identical in meaning. It is further clarified that mobilisation represents a critical mechanism for ensuring national security and serves as a core component of Ukraine’s defence organisation. The practical value of the study lies in its potential to contribute to the enhancement of legislative frameworks, the development of mobilisation response strategies, and the optimisation of military command and control structures. The article offers specific recommendations for refining the understanding of the core concepts under examination.