Модель факторів ризику та ресурсів психологічного відновлення військовослужбовців – учасників бойових дій: емпірична валідація

Abstract

Анотація Дослідження полягало у побудові та емпіричній валідації моделі факторів ризику й ресурсів психологічного відновлення військовослужбовців – учасників бойових дій з урахуванням комплексної взаємодії індивідуальних, соціальних і організаційних детермінант. Теоретичною основою стали сучасні концепції резильєнтності моделі стрес-долання та системного підходу до психічного здоров’я. Дослідження базувалося на припущенні, що процес відновлення після бойових дій зумовлений не лише особистісними ресурсами, а й контекстуальними умовами служби, рівнем соціальної підтримки та організаційними характеристиками середовища. Методологія дослідження передбачала застосування комплексного емпіричного підходу з використанням психодіагностичних методик: опитувальників резильєнтності Connor-Davidson, шкали посттравматичного зростання Tedeschi-Calhoun, методики оцінювання соціальної підтримки Zimet та шкали суб’єктивного благополуччя Diener. У дослідженні взяли участь 89 військовослужбовців віком від 23 до 60 років, які брали участь у бойових діях на сході та півдні України. Результати дослідження засвідчили наявність чітких взаємозв’язків між рівнем соціальної підтримки, здатністю до саморегуляції, довірою до командування та вираженістю симптомів посттравматичного стресу. Найвищий рівень психологічного відновлення спостерігався у військовослужбовців із високими показниками внутрішнього локусу контролю, духовно-моральних орієнтацій і стабільних соціальних контактів. Модель показала, що поєднання цих ресурсів знижує вплив факторів ризику (вигорання, ізоляція, хронічна тривожність) на психологічне благополуччя та сприяє формуванню довготривалої резильєнтності. Висновки підтверджують, що ефективне психологічне відновлення має мультикомпонентну природу та вимагає інтеграції індивідуальних, соціальних і організаційних чинників. Практична значущість роботи полягає у можливості використання запропонованої моделі для розроблення програм психологічної реабілітації та підготовки військових до умов високого стресу. Abstract The study consisted of constructing and empirically validating a model of risk factors and resources for the psychological recovery of military personnel who participated in combat operations, taking into account the complex interaction of individual, social, and organisational determinants. The theoretical basis was formed by modern concepts of resilience, stress management models, and a systemic approach to mental health. The study was based on the assumption that the process of recovery after combat operations is determined not only by personal resources, but also by the contextual conditions of service, the level of social support, and the organisational characteristics of the environment. The research methodology involved a comprehensive empirical approach using psychodiagnostic techniques: the Connor-Davidson Resilience Questionnaire, the Tedeschi-Calhoun Post-Traumatic Growth Scale, the Zimet Social Support Assessment Method, and the Diener Subjective Well-Being Scale. The study involved 89 military personnel aged 23 to 60 who had participated in combat operations in eastern and southern Ukraine. The results of the study showed clear correlations between the level of social support, the ability to self-regulate, trust in the command, and the severity of post-traumatic stress symptoms. The highest level of psychological recovery was observed in military personnel with high scores for internal locus of control, spiritual and moral orientations, and stable social contacts. The model showed that the combination of these resources reduces the impact of risk factors (burnout, isolation, chronic anxiety) on psychological well-being and contributes to the formation of long-term resilience. The findings confirm that effective psychological recovery is multi-component in nature and requires the integration of individual, social, and organisational factors. The practical significance of the work lies in the possibility of using the proposed model to develop psychological rehabilitation programmes and prepare military personnel for high-stress conditions.