Від інерційної моделі до адаптивної системи: трансформація військової освіти України в умовах широкомасштабної війни

Abstract

Анотація У статті досліджується трансформація системи військової освіти України в умовах широкомасштабної російсько-української війни з точки зору переходу від інерційної моделі підготовки кадрів до адаптивної, мережецентричної та технологічно насиченої освітньої екосистеми. Війна розглядається як каталізатор структурних змін у змісті, формах та організації військової освіти, а також змін у баченні профілю сучасного офіцера. Мета статті – проаналізувати трансформацію військової освіти України під впливом війни, технологій та зміни поколінь та запропонувати практичні орієнтири для її системного оновлення. На основі узагальнення сучасних досліджень та емпіричних даних проаналізовано вплив змін у воєнному мистецтві (масове застосування БпЛА, високоточної зброї, радіоелектронної боротьби, кібер- та інформаційних операцій) на зміст освітніх програм, інтеграцію симуляційних технологій, систем ситуаційної обізнаності та цифрових платформ командування й управління. Окрему увагу приділено викликам масової мобілізації, скороченню термінів підготовки, необхідності швидкого впровадження бойового досвіду в навчальні плани та забезпеченню стійкості функціонування освіти в умовах постійної загрози ураження освітньої інфраструктури. На основі опитування понад 1000 здобувачів освіти та науково-педагогічних працівників Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, переважна більшість яких є носіями сучасного бойового досвіду, показано зміну уявлень про цільовий профіль офіцера: soft skills (лідерство, стресостійкість, критичне мислення, командирська рішучість) формують “центр ваги” офіцерської компетентності, тоді як hard skills та tech skills задають операційний і технологічний контур професійної придатності. Проаналізовано вплив поколіннєвих особливостей, цифровізації та стрімкого поширення штучного інтелекту на зміну ролі викладача, форматів навчання, оцінювання та академічної доброчесності. Обґрунтовано концептуальні контури цільової моделі військової освіти як людиноцентричної, гнучкої та здатної динамічно калібрувати зміст підготовки до потреб війська і вимог багатовимірної гібридної війни. Практичне значення статті полягає у формуванні чітких орієнтирів для системних перетворень у військовій освіті України – від розробки оновлених компетентнісних моделей офіцера та навчальних програм до впровадження адаптивних технологій та гібридних форматів навчання, що безпосередньо покращить якість підготовки командних кадрів для Збройних Сил у воєнний та повоєнний період. Abstract The article examines the transformation of Ukraine’s military education system under the conditions of the full-scale russian-Ukrainian war, focusing on the shift from an inertial model of personnel training to an adaptive, network-centric, and technologically enriched educational ecosystem. The war is viewed as a catalyst for structural changes in the content, formats, and organisation of military education, as well as in the vision of the modern officer’s professional profile. The aim of the article is to analyse the transformation of Ukraine's military education under the influence of war, technology, and generational change, and to propose practical benchmarks for its systemic renewal. Based on a synthesis of current research and empirical data, the article analyses the impact of changes in the art of war (such as the widespread use of UAVs, precision weaponry, electronic warfare, cyber and information operations) on the content of educational programmes, the integration of simulation technologies, situational awareness systems, and digital command and control platforms. The study employs a set of general scientific and specialised methods: analysis, synthesis, induction and deduction, comparative and problem-structural analysis – to comprehend the transformations in military education and to generalise theoretical approaches; and content analysis of regulatory legal acts, strategic documents of Ukraine, NATO, and the EU, as well as current academic and analytical sources – to form the conceptual foundations of the research.The empirical component of the study was based on a quantitative survey method involving structured questionnaires and methods of descriptive and comparative statistics. This made it possible to identify the priorities of the officer’s competence profile and interpret them in the context of generational, technological, and military changes. Particular attention is paid to the challenges of mass mobilisation, shortened training timelines, the need for rapid integration of combat experience into curricula, and ensuring the resilience of the education system under the constant threat of strikes on educational infrastructure. Based on a survey of over 1,000 cadets and academic staff of the Military Institute of Taras Shevchenko National University of Kyiv, the vast majority of whom possess current combat experience, the study reveals a shift in the perception of the target officer profile: soft skills (leadership, stress resilience, critical thinking, command decisiveness) now form the “centre of gravity” of officer competence, while hard skills and tech skills define the operational and technological contour of professional suitability.The influence of generational characteristics, digitalisation, and the rapid proliferation of artificial intelligence on the changing role of instructors, learning formats, assessment practices, and academic integrity is analysеd too. The conceptual contours of the target model of military education are substantiated as human-centred, flexible, and capable of dynamically calibrating the content of training in line with the needs of the Armed Forces and the demands of multidimensional hybrid warfare. Obtained results can be used in the development and revision of officer training programmes in Ukrainian military education institutions, taking into account current combat experience, the requirements of modern warfare, and NATO standards. The study conclusions are applicable for use by military command bodies, developers of military education standards, and those responsible for professional development of the command personnel with the aim of forming an adaptive, human-centred, and technologically oriented personnel training system. Thus, the practical value of the article lies in establishing clear benchmarks for systemic transformation within Ukraine's military education – from developing updated officer competency frameworks and training curricula to implementing adaptive technologies and hybrid learning formats, which will directly enhance the quality of command personnel training for the Armed Forces during both wartime and the post-war period.