Рекомендації щодо обґрунтування раціонального співвідношення класичних і безпілотних засобів ураження на полі бою: аналіз, оцінка, рішення

Abstract

Анотація Сучасний етап збройного протиборства характеризується стрімкою трансформацією засобів і способів вогневого ураження, у межах якої безпілотні системи перетворилися з допоміжного на один із провідних чинників впливу на перебіг і результати бойових дій (операцій). Досвід російсько-української війни засвідчив формування якісно нової, багатозонної системи ураження, у якій класичні та безпілотні засоби діють у єдиному розвідувально-ударному контурі, а вибір засобу дедалі частіше визначається співвідношенням вартості боєприпасу й вартості цілі. За цих умов ключовим науковим і практичним завданням стає обґрунтування раціонального співвідношення класичних і безпілотних засобів ураження, оскільки саме воно визначає бойову ефективність, економічну доцільність та ресурсну стійкість системи вогневого ураження і є підґрунтям для формування цільової моделі Збройних Сил України до 2035 року. Отже, головною метою статті є обґрунтування раціонального співвідношення класичних і безпілотних засобів ураження на полі бою за критерієм “вартість-ефективність” та розроблення на цій основі практичних рекомендацій щодо розподілу дольових часток у засобах ураження перспективної структури Збройних Сил України. Методологічний підхід до обґрунтування раціонального співвідношення засобів ураження інтегрує п’ятикрокову аналітичну процедуру на основі критерію “вартість-ефективність”, чотири взаємодоповнювальні принципи та емпіричні дані з офіційних українських військових джерел, використовуючи методи системного, порівняльного, статистичного й багатофакторного експертного аналізу для оптимізації складу засобів задля досягнення необхідного рівня ураження противника за мінімальних витрат у межах наявних обмежень. Основними результатами статті є те, що в ній: розкрито особливості бойового застосування класичних і безпілотних засобів ураження, їхні сильні та слабкі сторони за досвідом війни; запропоновано методичний підхід до визначення раціонального співвідношення засобів за критерієм бойової ефективності у поєднанні з вартістю; на основі аналізу динаміки втрат противника та дольової участі засобів ураження Збройних Сил України у період з 2022 по 2026 рік виявлено стійку тенденцію зростання ролі безпілотних систем і зменшення частки “традиційних” засобів; обґрунтовано раціональний розподіл засобів ураження за зонами дальності за принципом взаємодоповнення, а не заміщення; сформульовано рекомендації щодо розподілу дольових часток класичних і безпілотних засобів ураження та щодо перерозподілу штатної чисельності на користь високотехнологічних спроможностей. Матеріали статті можуть бути корисними органам військового управління, командуванню видів і родів військ (сил), науковим установам та закладам вищої військової освіти під час формування перспективних організаційно-штатних структур, обґрунтування потреб в озброєнні та військовій техніці, розроблення концепцій застосування військ (сил) і планування розвитку системи вогневого ураження. Abstract The current stage of armed confrontation is characterised by the rapid transformation of means and methods of fire engagement, within which unmanned systems have evolved from an auxiliary tool into one of the leading factors influencing the course and outcomes of combat operations. The experience of the Russo-Ukrainian war has demonstrated the formation of a qualitatively new, multi-zone engagement system in which classical and unmanned assets operate within a unified reconnaissance-strike loop, and the choice of asset is increasingly determined by the ratio of the munition cost to the target cost. Under these conditions, the key scientific and practical task is the justification of the rational correlation between classical and unmanned strike assets, as this correlation determines the combat effectiveness, economic feasibility, and resource sustainability of the fire engagement system and serves as the foundation for forming the target force structure model of the Armed Forces of Ukraine until 2035. Therefore, the main purpose of the article is to substantiate the rational correlation of classical and unmanned strike assets on the battlefield according to the "cost-effectiveness" criterion and, on this basis, to develop practical recommendations for the distribution of proportional shares among strike assets in the prospective force structure of the Armed Forces of Ukraine. The methodological approach to justifying the rational correlation of strike assets integrates a five-step analytical procedure based on the "cost-effectiveness" criterion, four complementary principles, and empirical data from official Ukrainian military sources, employing methods of systemic, comparative, statistical, and multi-factor expert analysis to optimise the asset composition for achieving the required level of enemy destruction at minimum cost within available constraints. The main results of the article are as follows: it reveals the features of the combat employment of classical and unmanned strike assets, their strengths and weaknesses based on wartime experience; proposes a methodological approach to determining the rational correlation of assets according to the criterion of combat effectiveness combined with cost; based on the analysis of the dynamics of enemy losses and the proportional share of strike assets of the Armed Forces of Ukraine in the period from 2022 to 2026, identifies a stable trend of increasing the role of unmanned systems and decreasing the share of "traditional" assets; substantiates the rational distribution of strike assets by range zones based on the principle of complementarity rather than substitution; formulates recommendations on the distribution of proportional shares of classical and unmanned strike assets and on the redistribution of authorised strength in favour of high-tech capabilities. The materials of the article may be useful to military command bodies, the command of services and branches of the armed forces, research institutions, and higher military educational institutions in the formation of prospective organisational and staffing structures, the substantiation of requirements for armaments and military equipment, the development of concepts for the employment of troops (forces), and the planning of the development of the fire engagement system.