Суб’єктивний аналіз як розширення теорії корисності для аналізу конфліктів

Abstract

Анотація Сучасна війна змінилась у зв’язку з переходом від простого фізичного протистояння через охоплення протистояння складних адаптивних активних систем у когнітивному просторі, де ключовим фактором перемоги стає не лише перевага у ресурсах, а й стійкість системи управління до значного рівня невизначеності. Однак теперішні парадигми оборонного планування на основі спроможностей (Capability-based Planning) здебільшого спираються на положення теорії корисності Utility Theory, розглядаючи складові спроможностей як детерміновані ресурси з певними коефіцієнтами корегування. Крім того, значна кількість оцінок під час оборонного планування є статичними, що не відповідає високодинамічним змінам практик збройної боротьби. Підхід на основі корисності ігнорує суб’єктивний фактор та невизначеність, що призводить до стратегічних помилок в оцінюванні реальної боєздатності військ, особливо їхніх морально-вольових компонентів, а також формування вимог до програм розвитку. Метою статті є розроблення теоретичної моделі збройного конфлікту, яка інтегрує ресурсний та суб’єктивно-ентропійний підходи. Дослідження базується на синтезі методології результат-орієнтованого управління (Result-Based Management) та теорії суб’єктивного аналізу В. Касьянова. У статті теоретично показано, що класична теорія корисності є граничним випадком теорії суб’єктивного аналізу за умови нульової ентропії. Запропоновано нову концептуальну модель, де “жорсткі” елементи спроможності (озброєння, інфраструктура) оцінюються методами Utility Theory, а “м’які” (лідерство, доктрина, персонал) – методами суб’єктивного аналізу. Ця модель створює теоретичне підґрунтя для врахування суб’єктивної ентропії протягом циклу оборонного менеджменту, дозволяючи математично враховувати здатність суб’єкта робити вибір, як критичний чинник бойового потенціалу. Abstract Modern warfare has evolved from confrontation in the physical environment to a broader confrontation among complex adaptive active systems in the cognitive space. Therefore, the key factor for victory is not only resource advantage, but also the resilience of management system under high uncertainty. However, current Capability-Based Planning paradigms are largely grounded in Utility Theory (UT) and treat capability components as deterministic resources with specific adjustment coefficients. In addition, many assessments in defense planning are static. This does not correspond to the highly dynamic evolution of armed conflict practices. The utility-based approach ignores the subjectivity and uncertainty, which leads to strategic errors in assessing the actual combat capability of troops, especially their morale and willpower components. This also affects the formulation of requirements for capability development programs. The purpose of the article is to develop a theoretical model of armed conflict that integrates resource-based and subjective-entropy approaches. The study based on the synthesis of the Result-Based Management methodology and the subjective analysis (SA) theory developed by V. Kasyanov. The article shows that the classical UT is a limiting case of the Subjective Analysis Theory under the condition of zero entropy. A new model proposed where the “hard” elements of the capabilities (weapons, infrastructure) are assessed by UT methods, while the “soft” elements (leadership, doctrine, personnel) are assessed using SA methods. This model creates a theoretical basis for the introducing subjective entropy into the defense management cycle, making it possible to account mathematically for the subject’s ability to make choices as a critical factor in combat potential.