Форсайт мобілізаційного потенціалу російської федерації в умовах війни проти України: структура, механізми та сценарії розвитку на 2025–2026

Abstract

Анотація Актуальність дослідження зумовлена необхідністю передбачити, як рф компенсуватиме свої втрати в умовах затяжної війни. Наприклад, аналіз відкритих джерел від липня 2025 року вказує на плани росії щодо розширення призову через реформи військової адміністрації, що може змінити динаміку війни. Для України це означає потребу в точних даних і прогнозах, щоб ефективно розподіляти власні ресурси. Стаття присвячена системному аналізу та форсайту мобілізаційного потенціалу російської федерації в умовах широкомасштабної війни проти України. Дослідження розкриває структуру, механізми комплектування військ і обмеження російської мобілізаційної системи, пропонуючи прогноз її розвитку на 2025–2026 роки. Мета статті – провести системний аналіз організації мобілізаційного ресурсу росії в умовах війни проти України та розробити прогноз її мобілізаційних можливостей на 2025–2026 роки. У статті охарактеризовано структуру та особливості мобілізаційного ресурсу росії, включаючи законодавчу базу та механізми комплектування; досліджено специфіку часткової мобілізації, контрактної служби, вербування іноземців і примусового призову на окупованих територіях; виявлено ключові обмеження системи на основі верифікованих даних; сформульовано прогноз на основі сучасних трендів та історичних прикладів і запропоновано висновки, які сприятимуть стратегічному плануванню оборони України. Системний підхід є основою дослідження, оскільки мобілізація в росії являє собою складну систему, що охоплює законодавчу базу, адміністративні механізми, соціально-економічні умови та ідеологічний апарат. Для аналізу використано модель загальної теорії систем Людвіга фон Берталанфі, яка розглядає систему як сукупність взаємопов’язаних елементів, де зміна одного компонента, наприклад, демографічного резерву, впливає на інші, такі як військова ефективність чи економічна стабільність. На основі емпіричних і теоретичних методів, включаючи аналіз офіційних документів, звітів ISW, RAND, Human Rights Watch, інших відкритих джерел, встановлено, що мобілізація в росії спирається на централізовану репресивну систему, але стикається з демографічною кризою (скорочення працездатного населення на 10% до 2030 року), економічними санкціями (зменшення ВВП на 3,5% у 2023–2024 роках) і організаційними проблемами (корупція, брак спорядження). Часткова мобілізація, контрактна служба, вербування іноземців (зокрема з Північної Кореї та Непалу) та примусовий призов на окупованих територіях України є ключовими механізмами, але їхня ефективність знижується через низьку підготовку та спротив. Прогноз на 2025–2026 роки передбачає продовження гібридної мобілізації (150–200 тис. осіб щорічно), але з ризиком виснаження через економічні та соціальні обмеження. Історичні приклади (Японія 1941–1945, срср в Афганістані) підкреслюють вразливість подібних систем. Для України рекомендуються інформаційні операції, удари по логістиці та посилення санкцій. Дослідження пропонує стратегічні точки важеля для ослаблення ворога, що має критичне значення для оборони держави. Abstract Relevance of the study is due to the need to anticipate how the russian federation will compensate for its losses under the conditions of a protracted war. For example, analysis of open sources from July 2025 indicates russia’s plans to expand conscription through reforms of the military administration, which may change the dynamics of the war. For Ukraine, this means a need for accurate data and forecasts in order to effectively allocate its own resources. The article is dedicated to a systematic analysis and foresight of the mobilisation potential of the russian federation under the conditions of full-scale war against Ukraine. The study reveals the structure, troop generation mechanisms, and limitations of the russian mobilisation system, proposing a forecast of its development for 2025–2026. The aim of the article – is to conduct a systematic analysis of the organisation of russia's mobilisation resource in the context of its war against Ukraine and to develop a forecast of its mobilisation capabilities for 2025–2026. The article outlines the structure and characteristics of russia's mobilisation resource, including the legal framework and recruitment mechanisms; it examines the specifics of partial mobilisation, contract service, recruitment of foreigners, and forced conscription in the occupied territories; it identifies key limitations of the system based on verified data; it formulates a forecast based on current trends and historical examples; and it offers conclusions to support Ukraine’s strategic defence planning. A systemic approach is the basis of the study, as mobilisation in russia represents a complex system encompassing the legislative framework, administrative mechanisms, socio-economic conditions, and the ideological apparatus. For the analysis, the model of general systems theory by Ludwig von Bertalanffy is used, which considers a system as a set of interconnected elements, where a change in one component, for example, the demographic reserve, affects others, such as military effectiveness or economic stability. Based on empirical and theoretical methods, including the analysis of official documents, reports by ISW, RAND, Human Rights Watch, and other open sources, it has been established that mobilisation in russia relies on a centralised repressive system, but faces a demographic crisis (a 10% decrease in the working-age population by 2030), economic sanctions (a 3.5% decrease in GDP in 2023–2024), and organisational problems (corruption, lack of equipment). Partial mobilisation, contract service, recruitment of foreigners (including from North Korea and Nepal), and forced conscription in the temporarily occupied territories of Ukraine are the key mechanisms, but their effectiveness is decreasing due to low training levels and resistance. The forecast for 2025–2026 anticipates the continuation of hybrid mobilisation (150–200 thousand people annually), but with the risk of exhaustion due to economic and social constraints. Historical examples (Japan 1941–1945, the USSR in Afghanistan) highlight the vulnerability of such systems. For Ukraine, information operations, strikes on logistics, and strengthening of sanctions are recommended. The study offers strategic leverage points to weaken the enemy, which is of critical importance for state defence.